2.1. Підготовка класичних поетичних творів
Відоме кіровоградське поліграфічне підприємство ТОВ «Імекс-ЛТД» розпочало свою діяльність у 1992 році і не мало тоді до поліграфії жодного стосунку. Лише за три роки зі зміною його співзасновників і статуту розпочалася нова ера в розвитку нині одного з провідних поліграфічних підприємств міста й області в цілому.
«Імекс- ЛТД» – видавництво різностороннє, воно реалізує як свої проекти, так і втілює видавничу продукцію на замовлення, у видавництво можна спокійно звертатися із проханням створити книгу чи якийсь інший продукт.
Після того, як авторський оригінал надійшов у видавництво, головний редактор, виходячи з фінансових і матеріальних ресурсів (папір, друкарські й палітурні машини), сумісно з дизайнером, художником, художнім та технічним редактором розробляє проект конструкції видання, який охоплює оформлення та структурні особливості внутрішнього та зовнішнього оформлення. Головний редактор керує всіма аспектами конструювання видання: передає тим, хто бере участь у створенні друкованого видання основні дані про майбутнє видання (обсяг, кольоровість, співвідношення тексту й зображень, наявність таблиць, формул, апарату, читацьке призначення, літературний жанр тощо). Особливу увагу редактор приділяє співпраці з художником, технічним та художнім редактором, адже конструкція видання та його художнє оформлення утворюють єдине ціле.[12]
Видавництво створило певні свої критерії оцінки і перегляду авторських оригіналів, яким згодом дарується довге і щасливе життя завдяки розтиражованості їх у світ. Це – співпраця з авторами (практично від виникнення задуму написання книги) переважно тих видань, які стосуються осіб і подій, пов’язаних з нашим краєм. Чимало інших книг видаються уже підготовленими до друку їх авторами.
На кожне видання, яке передається у друкарню, складається план-проект оформлення. Його розробляє художній редактор разом із головним редактором, зважаючи на поради технічного редактора. У проекті фіксуються повні дані про просторову організацію видання, перераховуються всі складові елементи видання та їх характеристики, засоби виконання друкарських форм, способи друку, оформлення, брошурувально-палітурні процеси.
Розроблення проекту ведеться з урахуванням реальних технічних та технологічних можливостей поліграфічної бази і забезпечення матеріальними та фінансовими ресурсами. [15]
Головний редактор знає зміст видання, розуміє особливості цільового і читацького призначення, тому завжди бере участь в оформленні друкованого видання і затвердженні остаточних рішень: складає замовлення на оформлення, висловлює побажання щодо підготовки оригіналів зображень, візує всі зображальні оригінали, перевіряє і підписує видавничу специфікацію. Оформленням видання в основному займаються художній і технічний редактори, запрошені ними фотографи і художники. Але головний редактор несе основну відповідальність за видання в цілому, тому має вміти оцінювати їх роботу, а також зважати на технічні можливості друкарень, якість паперу і палітурних матеріалів.
Специфіка книговидання в тому, що робота над книгою займає чимало часу і може тривати дуже довго, але і результат не примушує себе чекати. А результатами можна назвати швидке розкуповування книг, визнання автора чи авторів і піднесення ще на вищий рівень авторитету видавництва.
Видавництво вийшло на новий рівень роботи, оновилася кадрова система і тепер там працюють не тільки інженери та механіки, а й коректор – випускниця факультету філології та журналістики Ольга Цимбаліст. [12]
Редагування віршованого тексту – завдання набагато більш складна і трудомістка, ніж правка прози. Пояснюється це тим, що потрібно не просто підібрати найбільш вдалі слова або виправити «стильові неохайності», а й потрапити в ритм, в римування і в загальну тональність вірша. Рішення такого завдання під силу тільки професіоналові високого класу. [13]
Зрозуміло, правка віршів, як і будь-яка інша правка, передбачає узгодження остаточного варіанту тексту з автором.
Багато авторів задаються питанням: «Чи потрібна взагалі літературна правка віршованого тексту? Невже хтось зможе передати думку автора краще, ніж сам автор?» Це поширена помилка. Справа в тому, що дуже часто у поетів, особливо поетів-дебютантів, не вистачає ні досвіду, ні знань, ні майстерності для того, щоб їх поетична думка «заграла». Поет переживає текст зсередини, і йому може здатися, що і читач буде переживати так само. Але насправді будь-яка не надто вміла рима, не зовсім точна метафора, будь-який ритмічний збій відштовхнуть читача від тексту. [10]
Звичайно, багато текстів взагалі не потребують літературної правки. І все-таки виходячи з досвіду ми можемо сміливо стверджувати, що в більшості випадків ситуація інша. Професійна редактура – це своєрідний «переклад» того, що хотів сказати автор, на мову зацікавленого читача.
Досить часто автори віршів насторожено ставляться до літературного редагування. Їм здається, що відредагований текст – частково вже не їх. Але ці побоювання абсолютно марні. Майстерність редактора якраз в тому і полягає, щоб підкреслити і посилити виразність думок автора. Психологічно цілком зрозуміло, що «свій текст» часто сприймається некритично, автор не може вийти зі «своїх рядків» і подивитися на них з боку. [9]
Цим, до речі, пояснюються і поетичні промахи навіть дуже талановитих і майстерних поетів.
Професійний редактор побачить ці промахи відразу. Саме тому інститут літературних редакторів в тому чи іншому вигляді існував споконвіку, не завдаючи ніякої шкоди авторським правам і авторським ідеям.[15]
Повернемось до редагування поетичних творів на прикладі видавництва «Імекс- ЛТД». Як вже зазначалося раніше, коректором там працює Ольга Цимбаліст. І нам довелося з нею поспілкуватися. Вона розповіла суть своєї роботи і як саме проходить процес редагування поезії через неї. Насамперед, хотілося б зазначити, що поезію друкують, і взагалі звертаються з поезією набагато рідше, ніж з прозою.
Випадки були різні. Іноді люди приходять, покладаються на коректора і з повною довірою віддають свої матеріали. Коли коректор переглянув їх, і знайшов там помилку або, навіть, помилки – то звісно їх виправляє і вносить туди правильне слово або розділовій знак. Перечитування матеріалів відбувається не один раз, а набагато більше, щоб домогтися гарного та професійного результату. Потім автор приходить, переглядає вже виправлений текст, підтверджує або не підтверджує його кінцевий результат.
А буває, приходить автор, дає свій матеріал, і коли коректор його переглядає і бачить помилки, то, звісно, починає їх виправляти. Трапляються такі слова, що взагалі не звучать, або просто їх немає, і доречним було б їх замінити на більш зрозумілі для читача. Іноді доходить до скандалу. Тоді коректор вимушений доказувати автору зі словником у руках, що краще це чи інше слово не вживати в даному випадку. Якщо це, звісно, не авторський неологізм.
Деякі взагалі одразу говорять, що вони погоджуються на будь-які виправлення, незначну заміну слова, аби тільки зміст не змінювався і залишався таким, який хотів передати автор.
З такими людьми працювати набагато легше. Тому що кожного переконати з точки зору фахівця, як буде краще і правильно, коли автор стоїть на своєму і крапка – не вистачить сил.
На превеликий жаль, подивитися та порівняти матеріали до (які тільки-но потрапили від автора до рук коректора) та після (відредаговані) не вдалося. Такі матеріали видавництво не зберігає довго.
Але деякі поетичні збірки, які були відредаговані і надруковані видавництвом ми побачили. Це збірка Олександра Решетова « В душі цвітуть духмяні абрикоси», «Сансара» Олени Горобець, «І розкраяну душу рятує душа…» Олексія Кононенка, «Єдиним сном, єдиним болем…» Євгена Маланюка та інші.
Редакторська підготовка видань поетичних творів 